Весна й краса – окрилює й дарує гарний настрій. Та справжній сенс 8 березня зовсім в іншому. Це Міжнародний день захисту прав жінок!

Завдяки нашим захисницям та захисникам ми маємо можливість зустрічати весну й вірити в Перемогу! 🇺🇦

Тож ГО «Український Жіночий Батальйон» запрошує вас взяти участь в акції «8 березня на фронті» і підтримати наших захисниць! Допис з подробицями в інстаграм – “8 березня на фронті”.

(Не) свято весни та краси.

Українки йдуть на фронт, стоячи нарівні з чоловіками, виборюючи Перемогу. Їхня рішучість й сміливість вражають.

Сьогодні ми хочемо представити вам учасниць акції «8 березня на фронті», які поділяться своїми історіями – чому вони вирушили на фронт і що їх мотивує.

Аліна

«Злість, біль і любов – три рушійні сили, які щодня змушують виборювати волю для рідних.

Що мене мотивувало приєднатись до лав ЗСУ?

Найбільший мій мотиватор – це мій брат, який обороняючи Маріуполь, потрапив до полону, а також моя сім’я. 

Я тут, щоб моя сім’я могла жити у незалежній державі. Я тут, щоб мій брат під час обміну, все ж почув бажане – ти в Україні. Я продовжую його справу і не маю права сидіти осторонь.»

Олена

«Мрію після Серебрянського лісу розмінувати Сиваш, щоб увійти в Крим.»

До війни Олена  працювала в лісовій галузі, в Східному лісовому офісі. Тому добре знає, що ліси – це наші легені. А щоб лісівники якнайшвидше могли відновити їх, території мають бути розміновані.

«В першу чергу розміновуватимуть міста, села, лінії електропередач, інфраструктуру. За ними поспішатимуть розчистити аграрні поля, оскільки це питання забезпечення. А ліси – до них черги геть не дійде.

І ще одна проблема – нестача саперів. Тому вирішила долучитися до війська.»

Ірина

“Я розуміла що я дуже хочу якось допомогти, і бути корисною у цій нелегкій боротьбі проти окупанта! Я прийняла рішення повернутися з-за кордону і піти до лав ЗСУ…”

Коли почалася повномасштабна війна Ірина з дітьми виїхала за кордон, в Іспанію. Але серце її було вдома. Та з кожним днем воно все більше і більше наповнювалося ненавистю і злістю до російських окупантів….

“Приїхавши до дому мене не дуже підтримала моя сімʼя бо в мене маленькі діти …чоловік був категорично проти але я не слухала нікого! Через деякий час я подала документи на розлучення, через два місяці нас розлучили і я не вагаючись пішла в обласний військкомат щоб підписати контракт!

Ось так почалася моя історія і я жодного дня не пошкодувала про те що прийняла таке рішення, адже зробила це заради своїх дітей, щоб вони ніколи не брали до рук зброї і жили в мирній і безпечній країні!”, – ділиться Ірина.

Альона

«Я мрію, щоб мої майбутні діти не знали що таке війна.

Моя мотивація кожний день – це безпека моєї сімʼї та рідних. Тому роблю все можливе від себе, щоб наблизити нашу перемогу над ворогом!

Спочатку я була звичайним стрільцем-санітаром і поняття не мала, що таке армія.  А зараз, я старший бойовий медик підрозділу і ділюсь досвідом з іншими.»

Українські військовослужбовці на рівні з чоловіками виборюють перемогу!

8 березня – це більше не свято весни і краси.