Ми продовжуємо вас знайомити з нашою командою. Крістіна Проскуріна – координаторка ініціатив в УЖБ, журналістка, комунікаційна менеджерка. В команді займається пошуком партнерів, організацією спільних благодійних акцій, написанням матеріалів.
Зараз дівчині здається, що вона недостатньо цінувала те, що мала до повномасштабного. Наразі вона студентка та коли закінчувала навчання в школі, довелось зустрітись з труднощами вступу через карантин. Крістіна розповідає, що, на жаль, вони мало провчились офлайн. І їй шкода абітурієнтів 2022 року, адже у них повністю дистанційне навчання з самого початку, а це означає, що практичної частини та живого контакту майже немає.
“Ми, мої однолітки та старше, встигли відчути трішки студентського життя. Відвідали справжній червоний хідник, спробували себе як журналісти, хоч трішки. Для цієї сфери дуже важливо жити, спілкуватися з людьми, розкривати їхні особистості”, – поділилась студентка.
Мабуть, кожен буде згадувати 24 лютого з емоціями страху, безпорадності, розгубленості. Для нашої волонтерки цей день також запам’ятався як днем розпачу та розгубленості. Разом зі своїми одногрупниками вона планувала робити медіапроєкт в Харкові, але війна внесла свої корективи.
“За день до цього ми зробили зідзвон з нашим викладачем. Обговорювали наш майбутній проєкт. Ми мали відкрити в центрі Харкова Медіахаб: створити власне незалежне студентське медіа, знімати матеріали, брати інтерв’ю… Планів було багато. Ми вже закуповували меблі, облаштовували аудиторію, вже планували запрошувати гостей. Але вже 24 лютого вранці мене розбудив одногрупник, який в ту ніч не спав і всю інформацію розбирав по атомах, і сказав одне слово “Почалося”. Поклавши слухавку, почула перший вибух”, – пригадує дівчина.
Дівчина наголосила, що варто пам’ятати про небезпеку та не нехтувати попередженнями про загрозу. З часом з’являється звичка до певних обставин, але варто пам’ятати про цінність свого життя.
“Нас запрошували на заняття до університету, адже всі були впевнені, що це ненадовго. Через певний час наш будинок обстріляли, тому прийняли рішення переїхати до родичів. Тоді я вперше дізналась, що таке панічні атаки. Я думаю, років через п’ять емоції та відчуття при згадці про всі події все ще будуть ті ж самі”, – поділилась студентка.
За час повномасштабного у журналістки змінились цінності та пріоритети. Тепер вона хоче більше проводити часу з рідними, не відкладати мрії та плани на потім, а діяти тут і зараз. Також вона додала, що порівнюючи 2014 рік, коли вона була ще дитиною та зараз, коли вже має особисту, усвідомлену думку, то більше починаєш позиціонувати сьогоденні події.
“Зараз я вже доросла свідома людина, яка бачить, що відбувається. Ми не кажемо, що це зона антитерористичних операцій, не кажемо просто ворог, а називаємо речі своїми іменами. І нарешті весь світ відгукнувся. І зараз особливо треба цінувати кожну мить, де б ти не був, та розвиватись”, – коментує журналістка.
Крістіна поділилась, як складно їй дався переїзд закордон, адже їхній будинок обстріляли й знаходитись там небезпечно. Іноді вона відчуває свою провину та пустоту за те, що поїхала. Допомогло їй себе відновити – віра, волонтерство та чітка громадська позиція.
“Іноді варто зупинитися і подумати, що я людина, мені варто відпочити, можливо один день провести без телефону, але потім зібрати свої емоції до купи та зрозуміти, що твої маленькі дії можуть комусь врятувати життя.
Волонтерство це не про те: “Що я отримаю натомість?”. Ти вже все маєш, адже це нескінченна вдячність від людей, яким допомагаєш”, – поділилась волонтерка.
Журналістка впевнена, що перемога для України настане зовсім скоро. І цьому потрібно завдячувати військовим, які кожен день деокуповують по сантиметру території української землі.
“Перемога ближче на кожен день. І це не, тому що час йде, а тому що героїчні люди роблять все можливе й неможливе на фронті. Та без допомоги в тилу, можливо, деякі операції не були б такими успішними. Не треба забувати про маленькі організації. Вони роблять не менш важливі справи. Та допомагають тим, хто не може дочекатись своєї черги у більших фондах”, – розповіла Крістіна Проскуріна команді УЖБ.
Команда УЖБ вдячна Крістіні за її чітку позицію, патріотизм та вмілі навички комунікацій.