Новий день – нові знайомства. Ще одна квітка цього жіночого тилу, неймовірна, талановита, ніжна – Карина Глуховська. Вона відповідає за дизайн постів та сторіс, які ви бачите кожен раз, коли відкриваєте наші соцмережі. 

Дівчина завжди шукала себе, що найкраще може показати цьому світу. Не зупинялась та пробувала займатись сферами, які найбільш їй до вподоби. Вона творча людина, тому це були танці, рукоділля, а згодом графічний дизайн. 

“До повномасштабного у мене було дві свої справи. Це школа малювання, де ходили діти від 6-12 років, а я навчала їх малювати, це було неймовірно. Також я викладала контемпорарі в школі сучасного танцю. Та був свій магазинчик прикрас з полімерної глини, ну дуже круті робили і я хотіла в то вкладати гроші та розвивати. Я думаю ця б справа приносила непоганий дохід. Тобто моє життя було максимально насиченим.Я навіть не згадаю скільки всього у мене було робіт”, – поділилась дівчина. 

Ще ввечері збирались на ранок підготувати тривожну валізу, тому що новини на той момент про вторгнення рф заполонили весь соціальний простір. Але прокинулись вже від вибухів, тому збирались швидко.

“Я пам’ятаю 23-го йшла на роботу, подзвонила бабусі та сказала: “Слухай я думаю все буде добре, але, будь ласка, збери валізку та документи. Ввечері у мене залишився хлопець і він запропонував зібрати сумку, але я відклала це на ранок… А 24-го прокинулись вже від звуків. Я вдячна долі, що я була тоді не сама. З четвертої ранку й десь до десятої мене неймовірно трясло. Не було паніки, але тіло відреагувало саме так, це жахливо”, – пригадує Каріна.

Для волонтерки цінності змінились за час повномасштабного. Якщо раніше вона могла відкласти на потім певну справу або бажання, то зараз вона уникає цього. Та хоче також більше проявляти любові до своїх рідних та близьких.

“Головна цінність для мене зараз – йти за своїми бажаннями, не відкладати на потім. І більше обіймів з близькими, більше часу з ними”, – поділилась волонтерка УЖБ.

За цей час для неї стало мотивацією вдосконалюватись ще більше у своїй справі, адже графічний дизайн також може допомагати в цій боротьбі. Якщо вам здається, що, коли ви не військовий, лікар або ж волонтер, то не можете допомогти своїй країні – це помилкова думка. Від кожного, від цієї незламності та віри, цим надихаєте, заряджаєте один одного. А потім виникає народ, який не здолати.

 “Я знаю в чому я гарна, в чому моя сила і рада, що саме це може допомогти йти до перемоги”, – коментує дизайнерка.

Дівчина має страх, що це зупиниться та може продовжуватись вічно, як це трапилось з початку 2014-го року. Її рідне місто, домівка знаходиться поруч з кордоном, і їй моторошно лиш від однієї думки, що може бути, коли люди стомляться, коли боротьба зупиниться. 

“У мене зараз дуже великий страх, щоб це не заморозилось. Боюсь, що все так само буде як 2014 року, а я так не хочу. Зараз біля мого міста кордон і я не знаю, що з ним буде, і дуже не хочу, щоб воно попало під окупацію”, – зі смутком в очах розповідає Карина.

Волонтерка помітила, що українці стали свідомішими. Але, на жаль, тільки зараз почали розуміти, що треба показувати хто ми є, яка ми сильна нація та боротися за свою свободу. Можливо, якщо ми згуртувались би раніше та об’єднали свої сили, то це вже б закінчилось.

“Якщо порівнювати до та після. Українці стали більш свідомими. Мені подобається та тенденція, з якою люди визнають наскільки вони були не праві, наскільки робили мало,  я також, для перемоги, для становлення та формування ситуації в країні для світу. Все це визнається і робиться набагато більше. Люди мотивуються своєю провиною” – розповідає дівчина.

Разом з усією країною вона переживає за це, їй боляче дивитись. Але віра залишається такою ж сильною. Вирвати цю сторінку з історії не вийде. Тому далі тільки до перемоги!

“Мені дуже боляче. Зараз перед моїми очима така картинка: всі стоять і мовчать. Думаю таке мовчання ще буде декілька років. Навряд чи, що ми будемо вітатися з перемогою після двох-трьох днів після перемоги. Ми будемо дивитись один на одного і мовчати. Але Україна нарешті стане Україною”, – поділилась Карина Глуховська.

Команда УЖБ вдячна Карині за її роботу та наполегливість.