Військовий парамедик, начальник медичної служби Ластівка, прагне жити під мирним небом України.

До війни Марія не мала медичної освіти, але зараз вона – військовий парамедик. Позивний “Ластівка” дівчині дав у перший день її командир. Марія втрачала друзів під час бойових завдань, знає, що може загинути сама. Їздить слідом за своїм коханим, тепер уже чоловіком, а зараз вони перебувають у гарячих точках Донбасу.

Ластівка до останнього не хотіла вірити в те, що почалася війна. Хоча розуміла, що це можливо. Військової підготовки в дівчини не було. Проте вона разом із чоловіком не вагаючись вирішили йти захищати свою країну.

“Я вирішила вже йти до перемоги. Вдома мені не хочеться сидіти, це для мене було б важче, ніж перебувати на бойових”, – каже вона.

Після школи Марія хотіла стати лікарем, але потім передумала. Вирішила зайнятися творчістю.

“Я писала картини на замовлення, ось це і була моя робота, – каже вона, – потім у якийсь момент я вирішила, що не хочу більше працювати на замовлення. Я люблю будувати в Sim’s, там усілякі гарні будинки, є навіть сайт, на якому виставлено кілька моїх робіт і, власне кажучи, вони продаються. У сумі 2-3 тисячі доларів я з цього всього збирала. На мої особисті потреби 100$ мені вистачало”, – сказала вона.

На війні Ластівка виконує функції бойового медика взводу. Побратими як можуть підтримують цю тендітну (Марія має 160 зросту та вагу 40 кг), але дуже мужню та сміливу дівчину. Найбільше підтримує Марію її чоловік. Майже одразу вони вирішили служити в одній роті. Хоча для цього довелося подолати деякі перешкоди.

“Ми прийшли до військової частини напряму, спочатку нас розподілили по різних ротах. Я взяла на себе сміливість стати тимчасовим виконувачем обов’язків начальника медичної служби батальйону. І це були жахливі півтора місяці, тому що ми їздили в напрямку Ірпінь, Буча. І одного разу я кажу комбату, що мені, як медику, потрібна вогнева підтримка, бо я стріляти майже не вмію, я наче можу, але не дуже хочу, а якщо я когось буду рятувати, а на мене хтось нападе, в мене там людина в роті є, він точно буде захищати мене до останнього. Я на цьому зіграла і його віддали під управління медичній службі. А потім ми разом дуже хотіли брати участь саме в бойових діях, перевелися в іншу роту і ось так ми опинилися в одному підрозділі”, – розповіла вона.

Ластівка прагне жити в мирній країні. Вона вміє радіти кожному дню, навіть у надскладних умовах війни.

“Ми всі живі люди, навіть якщо в таких умовах ви продовжуєте любити, радіти чомусь, святкувати дні народження, це абсолютно нормально. Ми там в окопах і на бойових ризикуємо життям, щоб ви це робили і жили”, – каже Марія.

Дівчина бачить Україну після Перемоги дуже затишною і квітучою:

“Нам потрібно все відбудувати, буде багато роботи. Я думаю, що з часом економіка покращиться. Не знаю, мені здається, що все буде добре, дуже затишно. Мені здається, що буде багато туристів, тому що всім буде цікаво подивитися, як така маленька Україна змогла перемогти”.

І ми з нею згодні!

Текст у матеріалі подано редакцією UWB.