28-річна дівчина проходить службу з 2014 року. Спочатку на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби. У 2017-2019 закінчила військову кафедру від СУМДу та надалі служить в мотопіхотній бригаді на посаді офіцера-психолога.

Дівчина розповідає, військову службу для себе обрала цілком свідомо. Підписала контракт, коли виповнилося 18 років. 

«В мене батьки військові. Та що тут казати, більшість родичів теж військовослужбовці», коментує свій вибір Діана.  

На початку повномасштабного вторгнення Роза перебувала на службі, у своєму підрозділі. Але той ранок їй запам’ятався.

«Звісно всі були в шоку, але ніхто не розгубився, діяли згуртовано. Як тільки були підняті по тривозі, одразу почали виконувати наказ командира (начальника). Більше не в ніч, а зранку десь о 06:00 ранку, відчувала страх, що буде далі… 21 століття.. сучасність… і війна.. Як? Не розуміла, що робити далі.. Перший дзвінок був від, на той момент, хлопця, зараз вже одружилися. Потім вже зателефонувала мамі “Мама, я поки не приїду, почалась війна”. Саме в той момент й надалі, якщо чесно, то рахувала дні. На дванадцятий вже збилась з рахунку, днів тижня не було», пригадує військова. 

Хоч початок повномасштабного вторгнення викликав нерозуміння та розгубленість, проте командир та побратими допомогли оговтатися.

«Страшно, а що ж… обстріли… багато загиблих воїнів. Все було зроблено згідно-відповідно, зараз і далі працюю по своєму профілі, мені подобається», говорить дівчина.

Про вибір військової кар’єри каже, що хоч рішення свідоме, проте неочікуване, навіть для самої дівчини.

«Знаєте, хоч я й виросла у військовому містечку та у сім’ї військових, але я ніколи не думала, що пов’яжу своє життя з військовою справою. Деякий час були такі думки, що може все ж таки не моє, і можна спробувати себе організувати в цивільному житті, але все ж таки ні. Я вже без служби не можу, все таке рідне, “по-домашнєму”(сміється). Хоча, хочеться вже перепочити, наприклад в декреті», зізнається Діана.

Піклуючись про психоемоційний стан бійців, Роза багато їздить між позиціями. Тож нерідко потрапляє разом з усіма під обстріли. 

«Маю одну акубаротравму (контузія — ред.) отриману в Бахмуті. Легенька, але все ж наслідки відчуваються. Виїжджали з колегами на бойове завдання в Бахмуті ближче до населеного пункту Дослідне, для визначення психогенних втрат військовослужбовців. Спочатку за нами стежила “пташка”, а потім почався обстріл зі 152 мм мінометів ствольної артилерії. На щастя, всі живі», розповідає, як отримала травму психологиня.

Як військовий психолог, Діана відповідає за проведення заходів психологічної роботи, оцінювання психологічної стійкості військовослужбовців до виконання поставлених завдань, надання їм психологічної допомоги, сприяння відновленню та підтриманню психічного здоров’я військовослужбовців.

«Виявляю осіб у кризових психоемоційних станах, надаю психологічну допомогу військовослужбовцям; проводжу заходи психологічної просвіти, тобто психоедукації особового складу, навчаю прийомам психологічної само- та взаємодопомоги та інше. Найважливіше для мене є психоемоційний стан військових, дотримуватися вимог чинного законодавства, військових статутів наказів інших, керівних документів за напрямком діяльності», пояснює про свою роботу дівчина.

Найбільше в службі Розі подобається різноманіття, коли їздиш то там, то там й не знаєш, де можеш опинитись завтра. 

«А не подобається те, що війна ніяк не закінчується. Хочеться створювати сім’ю, діток народжувати, але поки що – служба. Війна мене навчила бути сильною, я стала більш рішучою, швидко реагую на обставини та приймаю рішення. Раніше такого точно не було», ділиться Діана.

Про емоційний стан наших військовослужбовців психологиня каже – тяжкий. Проте допомогти завжди можна, навіть цивільні можуть підтримати бійців. 

«Емоційний стан наших військових тяжкий, вже всі заморені. Але ми патріоти, ми все витримаємо, над цим працюємо. Що стосується цивільних, раджу перш за все розуміти наших військових, допомагати їм, щоб вони не вважали себе якимось не такими. На жаль, багато цивільних не розуміють, що в країні, все ж таки, йде війна. Але я вважаю, всьому є свій час», коментує психологиня. 

Зізнається, після перемоги планує будувати з чоловіком сім’ю, народжувати діток. 

«Ну звісно, 29-й рік вже пішов (посміхається), коли ж її будувати. Вийшла заміж перед Новим роком. Розписалися у РАГСі, а на наступний день – вже на службі. Чоловік в мене цивільний, але коли є змога, він постійно поряд, де б я не була. І допомагає ЗСУ», посміхається дівчина.

Перемога для дівчини — звільнення всіх наших територій. А саме завершення війни бачить щасливим.

«Наші захисники відвоюють території, які по праву нам належать. Адже Україна ніколи ні з ким не вступала у військові конфлікти, а лише по праву захищає свою землю. Потім ми відбудуємо зруйновані будинки та відновимо інфраструктуру. Коли все налагодиться, ми обов’язково поїдемо в Крим на море. Україна після перемоги стане найпопулярнішою державою, особливо серед туристів. Нею пишатиметься весь світ й багато хто з нашою країною захоче мати тісні зв’язки. Також ми накриємо величезний стіл, приготуємо різноманітних страв і відсвяткуємо, згадаємо всіх, хто віддав своє життя заради нашого майбутнього та заспіваємо гімн України», ділиться Діана. 

Ми дякуємо Розі за службу та бажаємо якнайшвидшого повернення до коханого та здійснення планів стосовно сімейного поповнення!