Джаббарова Лала волонтерка і активістка з Миколаєва. Їздила на окуповані території, відвозила гуманітарну допомогу та нвакуювала людей разом з іншими волонтерами. В своїх соціальних мережах Світлячок активно висвітлює війну і проводить збори для допомоги військовим.

Дівчина розповіла, що зовсім не очікувала повномасштабної війни і це було досить нерозумно.

«Я не розуміла, наскільки близько я живу до небезпеки, бо живу на півдні країни, я не очікувала загрози з Криму і це було необачно. 24 лютого я зустріла у себе вдома в Миколаєві, коли прокинулась від дзвінка мами, вона сказала «Почалась війна»», – каже дівчина.

На другий день війни дівчина виклала відео в ТікТок з бомбосховища Миколаєва, де вона грається і заспокоює дітей, це відео потрапило в рекомендації і, оскільки її аудиторія була в більшості своїй російською, то Лала отримувала коментарі – «Нам очень жаль, что это происходит с вами.» та схожі, дівчина розказувала, що на той момент вона мала «промиті мізки» і тому дякувала за підтримку. Така реакція у дівчини була, за її словами, тому що все дитинство вона ототожнювала українців і росіян і не розуміла своєї ідентичності, як українця, а також, тому що сім’я дівчини має досить проросійські погляди.

Ми поговорили про те, як українці себе усвідомлюють.

«Українці виросли з певним комплексом меншовартості. Це проявляється у тому як ми порівнюємо наші міста з містами інших країн, хоча цього не має бути. Це проявляється в тій же історії про братські народи. Важливо, що свою ідентичність можливо усвідомити у будь-якому віці, хоч з роками це і важче. Однозначно вже більше людей усвідомлюють себе українцями, я неодноразово бачила харків’ян віку 45+, які перейшли на українську, яку розуміють, що поряд зі своєю країною треба бути і фізично і морально».

Лалі було досить проблематично стати волонтером, оскільки її мама говорила, що дівчина допомає вбивцям, бо батьки мають інші погляди на життя.

«На разі це основна проблема в нашій родині, але я завжди відчувала, що живу не своїм життям, коли підтримую погляди батьків. Любити всіх – означає любити нікого, якщо ти такий антишовініст і любиш всі нації, то насправді – ти не любиш нікого. Я завжди стою за своє близьке коло оточення і моя країна теж входить в це коло, звичайно, на події в інших країнах я реагую інакше. Для себе я вирішила, що ні в якому разі не прогнусь і не буду жити під росією, в той час, як батьки казали, що скоріше б білий прапор і Миколаєв взяли б без бою. Я просто критично оцінюю ситуацію і розумію, хто є хто».

Дівчина їздила на окуповані території і ми попросили розповісти як це відбувалося і що найважче в цьому було.

«Важко сказати, що найважче – сама дорога дуже важка, бо не зрозуміло наскільки вона безпечна, купа кинутої важкої техніки, російські блокпости і тривога, бо не розумієш, чого очікувати, ти можеш пройти їх абсолютно спокійно, а можеш потрапити на фільтрацію. Важко знаходитися в сірій зоні і бачити як діти, маленькі діти, які тільки народилися живуть в підвалах. Я пам’ятаю дівчинку, якій було 1.5 роки, вона вийшла з підвалу і вципилась в пляшечку з їжею для немовлят, було видно, що вона їсть не достатньо, бо з їжею дуже тяжко і коли я хотіла обміняти пляшечку з сумішшю на сік, вона дуже сильно її тримала. Пам’ятаю, що коли я йшла маленька посилала мені повітряний поцілунок.

Також дуже важко було з ліками, з ліками від хронічних хвороб. Тяжко було не так фізично, як морально це все бачити, хоча часто доводилося носити важкі коробки і стояти на блокпостах по декілька діб

Коли чоловіки-волонтери мене брали, то говорили, що на мені психологічна підтримка людей, і ти маєш підтримувати цих людей, коли самій важко, коли самій хочеться, щоб хтось обійняв і заспокоїв».

Дівчина розповідає, що часто доводилося вмовляти людей евакуюватися, але старі казали, що це їх дім в якому вони хочуть і померти, а молоді жінки з дітьми боялися їхати кудись, бо не мали достатньо коштів і не були готові приймати допомогу від чужих людей. Світлячок розповідає, що розуміє їх, бо і справді, часто доводилося їхати у невідомість.

«В поведінці росіян в окупації найбільше лякала не передбачуваність. Якось ми вивозили жінку, яка розповідала, що росіяни сильно пиячили і в один день з якоїсь установки розбили дім жінки, на щастя, вона була в іншому кінці будинку і не постраждала. А російський командир на наступний день вибачався і сказав, що в наказання відправить пияк на фронт».

У своїх соціальних мережах дівчина також проводить збори для потреб військових.

«Найпоказовішим був збір на машину для 79 ДШВ, який закрили за два дні, бо відео в ТікТоці досить завірусилося і всі донати були не великі».

Дівчина розказала, що спочатку ТТ для неї був, як особистий відео щоденник. Зараз блог дівчини межує з різними тематиками, вона висвітлює різні проблеми політичні і феміністичні.

«За багатьма блогерами, я помічаю досить необережні висловлювання, тому раджу фільтрувати будь-яку інформацію, думайте і реагуйте на все з критичним мисленням, бо дуже часто є приниження різних категорій людей. Є одна дівчина в ТікТоці за якою я не раджу слідкувати, бо її вислови досить не обережні і вона сіє розбрат серед українців – @neauthorka».

Світлячок багато подорожує Україною, але повернення до Миколаєва є пріоритетним. Каже, щ декілька років хоче пожити в Харкові і подорожувати іншими містами. Потім же повернутися в Миколаїв і створити там власний арт-простір, оскільки це буде для міста новизною.

Україна після перемоги:

«Прогресивна, толерантна, ще більш красива. Я вважаю. Що ми проходимо неймовірну трансформацію, і люди, і країна в цілому. Бачу нашу країну однією з найкращих країн світу, думаю, наш паспорт буде дуже цінуватися у світі. Я вважаю, що наші люди будуть робити більше, бо нарешті усвідомили, як люблять свої міста і країну».