Бойовий медик із позивним Cherry, у цивільному житті лікар-хірург із міста-героя Харкова.

Історія тендітної лікарки, яка зараз пліч-о-пліч із побратимами захищає нашу державу та рятує життя наших захисників.

Дівчина розповідає, що не ставилася дуже серйозно до новин про можливу війну, бо не могла уявити, що у 21 сторіччі у вік технологій та розвитку можна потрапити в таке болото. Бананова країна хоче відібрати території в держави, що йде на крок попереду.

“24 лютого я, як і раніше, прокинулася вранці і йшла на роботу, тому що в нас були заплановані хірургічні операції. Прийшла на роботу, а мені кажуть “Хіба не дивилася новин? Почалася війна”””” – згадує Ліна.

Бойова – медик не проводила хірургічних операцій в окопах, але бачила багато складних випадків. Вона розповідає, що найважче – це бачити поранених і розуміти, що їм уже неможливо допомогти.

Рідні Ліни дізналися про те, що вона на фронті лише за кілька тижнів після того, як вона пішла служити, бо приховувати це довго було б важко, особливо тепер, коли її показують у новинах.

“Звісно, казали, що тендітна і пішла на війну. Вони в шоці. Але покликання лікаря – це рятувати людські життя. Хочеться більше бачити відео, як військові повертаються додому живі та здорові”, – сказала військова.

Позивний Ліна не обирала; допоміг їй Ротний, каже будеш Вишенькою або Черешенькою, так по дівочому і вийшла Чері.

Ліна розповідає, що не було думок покинути фронт і допомагати в тилу навіть у найважчі моменти.

“Я прийшла і на другий день наші машини обстріляли з мінометів, я пересиділа і зрозуміла, що мене це не злякає. Це був перший обстріл для мене, але свою думку я не змінила”, – додала вона.

Нині створюється багато нових родин, тож ми дуже хотіли почути від Ліни: яке воно – кохання на лінії вогню?

“Коли я йшла на фронт, думала, що кохання в мене стоятиме на останньому місці. Але я закохана. І кохання на фронті дуже цінне, бо тут ти знаєш, чого воно варте і що це можна легко втратити”, – усміхається дівчина.

Ми дізналися про ставлення чоловіків до жінок на фронті.

“Можу сказати, що в них ставлення до мене найкраще. Турбота проявляється на кожному кроці. Навчають військових справ, підтримують, захищають. Ніколи не дадуть мене в образу. Знаєте, вони ставляться, можна сказати, як до сестри”, – розповіла Cherry.

Найбільше Ліні на цій війні запам’ятовуються деокупації населених пунктів.

“Коли ти заходиш у місто чи село, там усе понівечене і люди виходять із підвалів, боячись усього. Коли ти бачиш тіла людей на вулиці, які просто так лежать, понівечені будинки, автомобілі, скалічені людські долі. Коли діти голодні, перелякані простягають свої ручки. А дорослі виходять і зустрічають тебе зі сльозами на очах, із хлібом і рушниками, прапорами”, – сказала хірург.

Дівчина розповідає нам про мовне питання, яке зараз дуже наболіле в нашій країні.

“Я з міста Харків, де більшість розмовляє російською мовою. Звісно, людям важко після стількох років русифікації швидко перейти на українську. Але бачу, як вони переходять.
Що стосується мене, я вільно володію рідною мовою, незважаючи на те, що 24 роки прожила в російськомовному місті. Хочеться, щоб в Україні розмовляли рідною мовою”, – додала Ліна.

У мережі Tik-tok Ліна зі своїми товаришами по службі висловила підтримку жінкам Ірану і отримала багато коментарів з цього приводу. Були слова подяки від іранців, але разом з тим посипався хейт, бо Іран надає Росії дрони, якими та атакує Україну.

“Скільки людей, стільки й думок. Я підтримую жінок, тому що я солідарна з ними. Жінки Ірану не вирішували надання дронів Росії. У них там мало прав взагалі, з ними не рахуються, їх ображають, намагаються притиснути, вбивають. Хіба це правильно в 21 столітті?
Я підтримую жінок, а не політику Ірану, це треба вміти розділяти. Тим паче вони мужні, вони, не маючи прав, почали бунтувати, висловлювати свої думки.
Після того, як моє відео розлетілося, мені писали дуже багато людей з Ірану і дякували за підтримку, і говорили, що вони проти Росії і проти її політики. Багато іранців надсилали відео страйків, відео як в інших країнах вони підтримували Україну. Мені досі пишуть з Ірану слова на підтримку України”, – сказала вона.

Наприкінці ми запитали про життя після війни, нашу країну та мрії.

“Я думаю, що наша країна підніметься з руїн, буде квітучою, як і її нація. У нас велике майбутнє, бо всі знають, що таке Україна і хто такі українці”, – додає Cherry.

Дякуємо Cherry за її мужність і сміливість!

Текст у матеріалі подано редакцією UWB.