“Ми всі в неоплатному боргу перед нашими захисниками та їхніми родинами”, – Антоніна Хижняк
Антоніна Хижняк – молода та перспективна українська актриса театру, кіно та дубляжу. Після навчання працювала в Київському академічному театрі ляльок. В акторській скарбничці має провідні ролі у фільмах та серіалах. Сьогодні Антоніна поділилася думками щодо майбутнього кіноіндустрії України та розповіла про власне військове сьогодення.
Повномасштабне вторгнення стало шоковим для всіх і Антоніна не виняток. У молодої акторки часто траплялося в житті, коли здавалося, що все проти неї і далі йти вже немає сил. Але саме під час війни Антоніна зрозуміла, що незважаючи на все треба завжди триматися і підтримувати одне одного.
“У такий час, як у нас, розумієш, що є люди, яким гірше. І коли підходить все, щоб розклеїтися, лягти й дивитися в стіну, завжди думаю про інших, які втратили все. Тоді соромно стає за свою слабкість, але іноді треба побути слабким. Я не бачу тут нічого такого. Зараз треба максимально підтримувати одне одного, звертати увагу на своїх друзів і близьких”.
До війни Антоніна не мала друзів чи знайомих із Росії, тому викреслити країну-агресора з життя було нескладно. Раніше Антоніна мала кілька проєктів, де дублювала російську акторку. Але нині жінка має чітку позицію – росіянам немає місця в українській культурі. І тому Антоніну дивує, коли вона бачить статистики, де лідерство належить представникам країни-агресора.
“У мене така “чиста” інформаційна бульбашка, мене оточують нормальні люди і мені здається, що нас більше. А потім до мене долітають якісь добірки, YouTube Musiсh, інше, і я розумію, що 8 пісень із них – російських виконавців, просто немає слів. Я не знаю, скільки ще треба ракет людям на їхні голови, щоб до них дійшло (прим. що не варто споживати російський контент)”.
До 24 лютого в України ще були зв’язки з рф у сфері кіно. Однак навіть після завершення війни росіянам ще довго не буде місця поруч з українськими митцями.
“Ми як актори, які тут, нікуди не поїхали, розуміємо ціну всього, і як це, після Перемоги типу “давайте дружити”? Я думаю, ми ще років 300 будемо заклятими ворогами, поки наші якісь прапраправнуки зможуть сказати “привіт” росіянам. 30 років до цього ми співпрацювали з російським ринком. Вони нас тут знімали і потім ми продавали їм ці матеріали. Скільки ми вже про це говоримо, всі вже про все знають, нам просто потрібно від цього відмовлятися”.
Попри війну і те, що кіновиробництво в Україні фактично призупинено, актриса навіть і не думала про зміну професії. Антоніна переконана, що зараз настала ера документального кіно, а ігрове поки не на часі.
“Я не уявляю, як зараз можна їхати в Бучу і знімати там ігрове кіно, коли багато людей, ми ще не знаємо скільки, лежить під землею. Знімати щось окрім війни, коли ми знімаємо в Україні і робимо вигляд, що війни немає, – я слабо розумію, як це”.
В Антоніни є маленький 5-річний син, який відвідує садочок. Нещодавно він поділився з мамою думками, що навколо мало хто говорить українською. Молода мама вважає, що якщо навіть дитина здатна це помічати, то зараз українцям треба ще наполегливіше працювати, щоб створити фундамент для щасливого майбутнього для нащадків.
“Усі намагаються щось робити для Перемоги. Усі, хто має сили допомагати в чомусь, усі кинулися щось робити. Усі заряджені на Перемогу, що ми йдемо до кінця, інакше Перемога бути не може. Просто заклик “ми хочемо миру” від хороших росіян – він не працює взагалі. Нам не треба миру без Перемоги”.
Перемога обов’язково настане і Антоніна наголошує, що кожен має пам’ятати, якою ціною здобувається шанс на щасливе майбутнє. Зовсім скоро акторка та її колеги записуватимуть відео на підтримку полонених з острова Зміїний, які потрапили в полон одними з перших. Усі мають пам’ятати і говорити про це. А ми, своєю чергою, можемо допомогти створити більший розголос відео-звернень і врятувати захисникам життя.